Напередодні Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні нагадуємо, що використання георгіївської стрічки заборонено законом, а за порушення закону передбачені штрафи.

З 15 червня  2017 року відповідно до норм закону, публічне використання, демонстрація чи носіння "георгіївської стрічки" каратиметься штрафом у розмірі 50-150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн до 2550 грн) із конфіскацією стрічки або предмету, що містить її зображення.

У випадку повторного порушення закону про виготовлення та пропаганду "георгіївської стрічки" – на порушника накладатиметься штраф у розмірі 150-300 неоподатковуваних мінімумів (від 2550 грн до 5,1 тис. грн) або застосовуватиметься адміністративний арешт на строк до 15 діб, знову ж з конфіскацією стрічки або предмета з її зображенням.

Стрічки на бойових нагородах часів Другої світової не є забороненою символікою. Учасники Другої світової можуть виходити на заходи та вільно вдягати нагороди. Якщо ж ви вдягаєте нагороду діда-прадіда, ви присвоюєте чужу нагороду, це можна розцінювати як порушення статті Кодексу про адміністративні правопорушення.

Нагороди, які зберігаються і сім’ях, використання в експозиціях музеїв, на оригіналах бойових знамен, на надмогильних спорудах не є забороненими.

Щодо історичного аспекту який передував забороні та внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення, а саме статті 173-3. Виготовлення та пропаганда георгіївської (гвардійської) стрічки.

«У 2005 році в Росії  відбулась акція «Георгиевская лента». Символи, які мали за собою 250 років історії, були спаплюжені дешевими пропагандистськими трюками. Це була своєрідна піар-відповідь Росії на події 2004 року. В Україні тоді з’явилися помаранчеві стрічки як ознака революційної приналежності і підтримки Майдану. Людина, яка чіпляє георгіївську стрічку, демонструє свою прихильність російському світу, свої антимайданні, антиукраїнські погляди», - зазначає історик Андрій Руккас.

Ототожнення георгіївської та гвардійської стрічок у ході акції стало, по суті, спробою монополізувати перемогу над нацизмом, представити її як суто національну російську. Вклад інших народів, у тому числі, й українського, нівелюється. Цілком однозначно подібну трактовку озвучив уряд РФ у особі прем’єр-міністра В. Путіна 2010 року, коли заявив про виключну роль росіян та Росії у Великій Вітчизняній війні.

Таким чином, чорно-помаранчева стрічка використовувалася у символіці Російської імперії, білогвардійському русі, радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках. У всіх випадках вона символізувала, у першу чергу, силу та міць російської армії, велич держави.

Факти використання її російськими націоналістами, що воювали на стороні нацистів, не дозволяють говорити про виключну «антифашистську» спрямованість. Георгіївська стрічка є, перш за все, елементом російської національної символіки, вираженням складної долі російського народу в ХХ столітті. Так само, як і триколірний прапор, і Андріївський стяг.

Тож вважати її абстрактним символом Перемоги над нацизмом не можна. За такого підходу величезні жертви українського народу (як і інших народів колишнього СРСР) та активна участь у боротьбі з Третім Рейхом виглядають другорядними та знеціненими.

У Російській Федерації орден святого Георгія та Георгіївський хрест відновили указом Президії Верховної Ради РФ 1992 року і остаточно затвердили у 2008 році. Обов’язковим елементом цих нагород стала георгіївська стрічка. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці, що брали участь у провокаціях у Південній Осетії та нападі на Грузію 2008 року.

Довідково

Георгіївська стрічка — двоколірна стрічка у вигляді смужки з трьома чорними і двома жовтими (пізніше помаранчевими) смугами.

Геральдичний елемент, що використовувався в системі державних нагород Російської імперії у другій половині XVIII — початку XX століть. Орденська стрічка, атрибут вищої військової нагороди Російської імперії — ордена святого Георгія.

Після 1917 року «георгіївські» відзнаки припинили офіційне існування, в подальшому стрічка до них використовувалась у відзнаках в білогвардійському русі та в російських підрозділах Вермахту під час Другої світової війни. Вважається також, що вона стала прототипом радянських нагород — ордена Слави і медалі «За перемогу над Німеччиною», а також гвардійської стрічки.