Цьогоріч проходять вшанування пам’яті 82 роковин початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під у ході Другої світової війни.
Бабин Яр – всесвітньо відомий, очевидно найбільш моторошний, але не єдиний в Україні символ Голокосту. Масові страти людей за національною, етнічною, расовою, культурною релігійною та класовою ознаками проводилися тоталітарними режимами у XX столітті по всій Україні, а у часи Другої світової війни стали уособленням нацистської політики масового знищення населення.
Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки – від вторгнення нацистів та їхніх союзників у вересні 1941 року і до завершення гітлерівської окупації 1943 року – та стали відомі як символ «Голокосту від куль». За цей час було знищено близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених. Серед них – євреї та роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні.
Але, на жаль, у ХХІ столітті все ще існує та намагаєься диктувати свої умови інший світ, терористичний, що в особі російської федерації приніс війну і геноцид на українську землю.
Минулого року новини та світлини зі звільнених українських міст і сіл жахнуло людство. Сьогодні, коли минуло понад 580 днів спротиву України рашистській навалі, ці кадри та сюжети зі свідченнями злочинів терористичного московського режиму стали ледь не буденим контентом, який пробуджує лють в більшості українців. Важливо усвідомити – не можна звикати, змирятися чи змирятися.
Світ має пам’ятати – геополітичні мир і безпека можливі тільки після повного знашкодження агресора та притягнення винних до відповідальності, як свого часу було покарано нацистських злочинців. Непокаране зло має властивість розповзатися все далі. Доказів і свідків у процесі над московським тоталітарним режимом, що сьогодні чинить терор на українській землі, вже є більше ніж достатньо.
«Ніколи знову» – це була відповідь цивілізованого світу на численні злочини тоталітарних режимів минулого століття, данина пам’яті жертв, шана мужності героїв, нескореності народів та самопожертві праведників так має бути і після перемоги України.